![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Десь побачила згадку про цей фільм, знайшла, і згадала, що я його бачила вже. Років, може 20 тому, а може, менше.
Голос трави (1992)
Голос трави (1992)
Історія, як молода чарівниця проходить навчання у старої. Домовик, лісовик, ангели, неприкаянна душа - ось його герої. І простий сільський чоловік, який ділить світ на чорне і біле, для якого все незрозуміле - ворог.
Містика, далеко не всім сподобається. Може, навіть, мало кому. Але для мене на момент перегляду став відпочиваючим і навіть втішним. Не для розваги, драма, і дуже багато глибоких думок.
Tags:
Подивилась "Записки кирпатого Мефістофеля", українське кіно (1994 рік).
Читала цю книжку 14 років тому. Тоді у Старій хаті на горищі знайшлася купа старих книжок, які пішли в макулатуру. Ця мене зацікавила своїм авторством - Винниченко. Там була перша повість - "Чесність з собою". На той момент вона досить-таки вплинула на моє світосприйняття. І оця, "Записки...", друга.
Перший момент. Дивишся на життя героїв - чаювання, візники, пані в капелюшках... Не знаю точно, який рік зображений, мабуть що один 1910-х. думаєш: "А що, якби це продовжувалося? Якби не було червоного перевороту, і історія пішла іншим, еволюційним шляхом? Де б ми зараз були? Може, однією з провідних держав світу?" Але ж, банально, історія не знає умовного способу. Того самого сослагатєльного наклонєнія.
І другий, основний. На любовні історії частіше дивляться з точки зору жінки, і співчувають жінці. А тут описані почуття чоловіка, душевні метання, і важкий вибір. У фільмі зроблено акцент на як начебто щасливе завершення історії. Книга ж залишає відчуття драми: через дитину від випадкового роману залишився без коханої жінки.
Читала цю книжку 14 років тому. Тоді у Старій хаті на горищі знайшлася купа старих книжок, які пішли в макулатуру. Ця мене зацікавила своїм авторством - Винниченко. Там була перша повість - "Чесність з собою". На той момент вона досить-таки вплинула на моє світосприйняття. І оця, "Записки...", друга.
Перший момент. Дивишся на життя героїв - чаювання, візники, пані в капелюшках... Не знаю точно, який рік зображений, мабуть що один 1910-х. думаєш: "А що, якби це продовжувалося? Якби не було червоного перевороту, і історія пішла іншим, еволюційним шляхом? Де б ми зараз були? Може, однією з провідних держав світу?" Але ж, банально, історія не знає умовного способу. Того самого сослагатєльного наклонєнія.
І другий, основний. На любовні історії частіше дивляться з точки зору жінки, і співчувають жінці. А тут описані почуття чоловіка, душевні метання, і важкий вибір. У фільмі зроблено акцент на як начебто щасливе завершення історії. Книга ж залишає відчуття драми: через дитину від випадкового роману залишився без коханої жінки.
Tags:
.
